«Геката» Вільяма Блейка: про що говорить мені ця картина?
Що вибере богиня Геката – вільну пристрасть чи закон? Життя чи безсмертя? Чому Вільям Блейк зобразив могутню богиню такою самотньою і втраченої? Психоаналітик Андрій Россохин і мистецтвознавець Марія Ревякіна розглядають картину і розповідають нам про те, що знають і відчувають.
Британський поет і художник Вільям Блейк (1757-1827) написав картину «Геката» в 1795 році. Вона виставлена в Галереї Тейт (Лондон)
Римляни називали її «богинею трьох доріг», всемогутньою володаркою всього, що відбувається в цих напрямках. Зображували богиню у вигляді трьох фігур, з’єднаних спинами. Три її голови впевнено дивилися вперед, кожна у своєму напрямку. У цій картині Вільяма Блейка Геката (1) зображена з порушенням канону: фігури відокремлені один від одного. Дві обернені обличчям один до одного, а третя взагалі дивиться кудись убік.
Марія Ревякіна: «Містичність твору підкреслюється похмурою колірною гамою, химерною грою ліній і порушенням традиційної перспективи і композиції. Тільки основний персонаж представляється сутністю реальної, а все інше ніби живе своїм окремим життям в іншому світі».
Андрій Россохин: «Я бачу в цьому порушення канону явний відмова від влади над простором. Відмова (або нездатність?) вказати напрямок».
(2) Чоловічі руки і ступні.
Марія Ревякіна: «Увага приваблюють чоловічі руки і масивні ступні Гекати: мужність у даному випадку виступає як символ сили і влади. За мрійливим жіночим обличчям прихована величезна сила, яка, судячи з усього, лякає саму героїню».
Андрій Россохин: «Головна фігура Гекати нагадує Демон Врубеля – та ж поза, та ж бісексуальність, поєднання чоловічого і жіночого. Але Демон гранично пристрасний, готовий до руху, а тут я відчуваю якусь пригніченість і надзвичайне внутрішнє напруження. В цій фігурі немає мощі, її сила ніби заблокована».
(3) Погляд.
Марія Ревякіна: «Погляд Гекати звернений усередину себе, вона самотня і навіть налякана, але при цьому гордовита і егоїстична. Її явно не влаштовує самотність і світ навколо, повний страху, але Геката розуміє, що у неї є своя місія, яку потрібно виконувати».
Андрій Россохин: «Рука Гекати лежить на книзі (8), це, безумовно, Біблія, – ніби стверджує Закон, мораль. Але в той же час її обличчя отвернуто від Біблії в протилежну сторону. Швидше за все, вона дивиться на Змія, який, подібно Змію-спокусникові (6), хоче її спокусити».
(4) Фігури за спиною.
Марія Ревякіна: «Фігури, що знаходяться позаду, більше схожі на якихось безликих і безстатевих істот, колір їх волосся контрастує з кольором волосся героїні, що символічно. Темний колір волосся асоціювався з розумом, містичністю, розумінням космосу, в той час як світлий – з практичністю, приземленістю і холодністю. Зіткнення двоїстості та троїстості в цій картині невипадково. Таким чином митець показує нам Гекату як одиноку, раниму сутність у своїй суперечливості і єдності одночасно».
Андрій Россохин: «Дві оголені фігури, які представляють дві інші іпостасі богині – це умовні Адам і Єва. Вони хотіли б зустрітися, з’єднатися в пристрасті, але їх розділяє Геката, яка не знає, що робити. Вони потупилися, не вирішуються дивитися один на одного. Їх руки безсило опущені або навіть прибрані за спину. Геніталії закриті. І сама Геката при цьому, нагадаю, дивиться в очі супротивнику, а тримає руку на Біблії. Вона наче паралізована, не може вибрати ні те, ні інше».
(5) Другорядні персонажі.
Марія Ревякіна: «В лівій частині картини ми бачимо сову (5), яка в античні часи вважалася символом мудрості, але пізніше стала символом темряви і зла. Змія (6) підступна і хитра, але при цьому мудра, безсмертна, володіє знаннями. І сова, і змія напружені. Тільки осел (7), чий образ пов’язаний зі знанням долі, спокійний. Він наче змирився, скорившись Гекаті (з міфології ми знаємо, що Зевс дарував Гекаті владу над долею). Його спокій контрастує із загальним напругою».
Андрій Россохин: «Очевидний конфлікт між тілом і духом, пристрастю і забороною, язичництвом і християнством. Геката, фалічна жінка, що володіє колосальним всемогутністю, тут знаходить людські риси, починає спокушатися сексуальністю, але не здатна зробити вибір не в користь своєї божественної сили, ані на користь земних радощів. Очі сови (5) мають той самий червонуватий блиск, що й у змії. Сова нагадує маленької дитини, захопленого сексуальними фантазіями, чиї очі широко відкриті від збудження. Дракон (9), який летить, розправивши крила, на задньому плані, подібний спостерігає «Понад-Я». Він стежить за Гекатою і готовий її зжерти, якщо вона вибере смертною жінкою. Якщо ж вона поверне собі могутність богині, дракон смиренно полетить».
Голос несвідомого
«Я сприймаю картину як сновидіння Блейка, – підводить підсумок психоаналітик Андрій Россохин. – І всі образи сприймаю як голоси його несвідомого. Блейк почитав Біблію, але при цьому оспівував любов, вільну від догм і заборон. Він завжди жив з цим конфліктом в душі, і особливо – в тому віці, коли писав картину. Блейк не знає, як знайти баланс, як поєднувати язичницьку силу, сексуальність, свободу почуттів з християнським законом і мораллю. І картина максимально відображає цей конфлікт.
Характерно, що найбільша фігура тут осел (7). Він завжди присутній на картинах Різдва Христового, поруч з яслами, де лежить Ісус, і тому я сприймаю його як християнський символ. На думку Блейка, Христос повинен був гармонізувати тіло і душу, дати місце сексуальності. І тому в його народженні бачив щось дозволяє, радісне. Але на картині цієї гармонії немає. Вирішення конфлікту не сталося ні в житті художника, ні пізніше».
Про експертів
Андрій Россохин — психоаналітик, доктор психологічних наук, керівник магістерської програми «Психоаналіз і психоаналітичне бізнес-консультування» НДУ «Вища школа економіки», керівник магістерської програми «Психоаналіз і психоаналітична психотерапія» в НДУ ВШЕ.
Марія Ревякіна — мистецтвознавець, незалежний бізнес-консультант, коуч, вивчає психоаналіз і бізнес-консультування в НДУ «Вища школа економіки».
