«Народження Венери» Сандро Боттічеллі: про що говорить мені ця картина?
Богиня любові і краси на картині Боттічеллі сумна і віддалена від світу. Її сумне обличчя притягує наш погляд. Чому в ній немає щастя, радості відкриття і пізнання світу? Про що хотів розповісти нам художник? Психоаналітик Андрій Россохин і мистецтвознавець Марія Ревякіна розглядають картину і розповідають нам про те, що знають і відчувають.
«Народження Венери» (1483-1485, Галерея Уффіці, Флоренція) – одне з найвідоміших творів Сандро Боттічеллі (1445-1510), великого італійського живописця епохи раннього Відродження, представник Флорентійської школи живопису.
«ЛЮБОВ ЄДНАЄ ЗЕМНЕ І НЕБЕСНЕ»
Марія Ревякіна, мистецтвознавець:
Венера, яка уособлює любов, варто в морській раковині (1), яку бог вітру Зефір (2) несе до берега. Розкрита раковина в епоху Відродження була символом жіночності і буквально трактувалася як жіноче лоно. Фігура богині скульптурна, а її поза, характерна для античних статуй, підкреслює невимушеність і скромність. Її невинний образ доповнює стрічка (3) у волоссі, символ невинності. Краса богині заворожує, але вона виглядає задумливою і відчуженої на тлі інших персонажів.
У лівій частині картини ми бачимо подружню пару – бога вітру Зефіру (2) і богині квітів Флору (4), сплетених в обіймах. Зефір уособлював любов земну, тілесну, і Боттічеллі посилює цей символ, зображуючи Зефіру з дружиною. У правій частині картини зображена богиня Весни Ора Талло (5), що символізує цнотливу, небесну любов. Ця богиня також асоціювалася з переходом в інший світ (наприклад, з моментом народження або смерті).
Вважається, що мирт, гірлянду (6) з якого ми бачимо на її шиї, уособлював вічні почуття, а апельсинове дерево (7) було пов’язано з безсмертям. Так композицією картини підтримується основна ідея твору: про поєднанні земного і небесного через любов.
Колірний ряд, де переважають блакитні тони, надає композиції легкість, святковість і разом з тим холодність
Не менш символічний і колірний ряд, де переважають блакитні тони, що переходять в бірюзово-сірі відтінки, що надає композиції легкість і святковість, з одного боку, і деяку холодність – з іншого. Блакитний колір в ті часи був типовим для молодих заміжніх жінок (їм оточена подружня пара).
Невипадково і наявність великого зеленого колірного плями в правій частині полотна: цей колір асоціювався як з мудрістю і цнотливістю, так і з любов’ю, радістю, перемогою життя над смертю.
Колір сукні (5) Ори Талло, що переходить з білого сірий, не менш промовистий, ніж пурно-червоний відтінок мантії (8), якою вона збирається вкрити Венеру: білий колір уособлював чистоту і невинність, а сірий трактувався як символ стриманості та Великого посту. Можливо, колір мантії тут символізує владу краси як силу земну і священний вогонь, який з’являється щороку на Великдень, як силу небесну.
«ЗАХОПЛЕННЯ КРАСОЮ І БІЛЬ ВТРАТИ»
Андрій Россохин, психоаналітик:
В очі кидається приховане протиборство на картині лівої і правої груп. Зліва на Венеру дме бог вітру Зефір (2), що втілює тут чоловічу сексуальність. Праворуч її з мантією в руках зустрічає німфа Ора (5). Турботливим материнським рухом вона хоче накинути на Венеру плащ, наче захистити її від спокусливої вітру Зефіру. І це нагадує поєдинок за новонароджену. Подивіться: сила вітру спрямована не стільки на море або на Венеру (хвиль немає і фігура героїні статична), скільки на цю мантію. Зефір немов прагне перешкодити Оре вкрити Венеру.
А сама Венера при цьому спокійна, вона немов застигла в протиборстві двох сил. Звертає на себе увагу її смуток, відчуженість від того, що відбувається. Чому в ній немає щастя, радості відкриття і пізнання світу?
Я бачу в цьому передчуття близької смерті. В першу чергу символічною – вона відмовляється від своєї жіночності та сексуальності заради божественної материнської сили. Венера стане богинею любовної насолоди, яка сама цього задоволення ніколи не випробує.
Крім того, на обличчя Венери падає ще й тінь реальної смерті. Флорентійська дама Симонетта Веспуччі, яка імовірно позувала Боттічеллі, була ідеалом краси тієї епохи, але раптово померла в 23 року від сухот. Художник почав писати «Народження Венери» через шість років після її смерті і мимоволі відбив тут не тільки захоплення її красою, але й біль від втрати.
У Венери немає вибору, і в цьому причина смутку. Їй не судилося випробувати потяг, бажання, земні радощі
Одягу Ори (5) дуже схожі на одягу Флори з картини «Весна», яка виступає символом родючості і материнства. Це материнство без сексуальності. Це володіння божественною владою, а не сексуальним потягом. Як тільки Ора вкриє Венеру, її незайманий образ тут же перетворитися в материнсько-божественний.
Ми можемо навіть помітити, як край мантії перетворюється художником в гострий гак: він втягне Венеру в закритий простір-в’язницю, позначене частоколом дерев. У всьому цьому я бачу вплив християнської традиції – за народженням дівчини має бути непорочне зачаття і материнство, минаючи гріховну стадію.
У Венери немає вибору, і в цьому причина її смутку. Їй не судилося бути жінкою-коханкою, подібної до тієї, яка ширяє в пристрасних обіймах Зефіру. Не судилося випробувати потяг, бажання, земні радощі.
Вся фігура Венери, її рух направлені до матері. Ще одна мить – і Венера вийде з раковини, яка символізує жіноче лоно: вона їй більше не буде потрібна. Вона ступить на матір-землю і одягнеться в материнські одягу. Вона обернеться в пурпурну мантію, яка в Стародавній Греції символізувала кордон між двома світами – в неї загортали як новонароджених, так і померлих.
Так і тут: Венера народжується для світу і, ледве встигнувши знайти жіночність, бажання любити, миттєво втрачає життя, живе начало – те, що символізує раковина. Через мить вона продовжить існувати тільки як богиня. Але до цього моменту ми бачимо на картині прекрасну Венеру в самому розквіті своєї дівочої чистоти, ніжності і невинності.
Про експертів
Андрій Россохин — психоаналітик, доктор психологічних наук, керівник магістерської програми «Психоаналіз і психоаналітичне бізнес-консультування», керівник магістерської програми «Психоаналіз і психоаналітична психотерапія» НДУ «Вища школа економіки».
Марія Ревякіна — мистецтвознавець, коуч, вивчає психоаналіз і бізнес-консультування в НДУ «Вища школа економіки».
